Всім стояти!
Щотижневий рейд спецпризначенців Держрідінґінспекції.
Пред'явіть, будь ласка, документи книжки, які зараз читаєте.

Я нарешті дочитав (перечитав) Кімнату для печалі Андрія Любки. І це настільки ж трепетні романтичні історії, наскільки місцями й крінжові. Тепер беруся дочитувати іншу збірку новел - Книгу екзотичних снів та реальних подій Василя Ґабора. Теж не настільки однозначну прозу, як би мені хотілося.

А ви? Не соромтеся, пишіть у коментарях назви, прикріплюйте фото. Відписуйтеся, якщо соромно. Але в Держрідінґінспекції ви всі на обліку, всіх знайдемо.

#кіно

Отож, Сагу Захисників складають шість серіалів, сукупно на 13 сезонів, чи 161 серію, тривалістю від 41 до 69 хвилин. Ага, купа часу. Цікаво те, що сезони серіалів хронологічно перемішані, тобто після першого сезону Шибайголови треба дивитися не другий, а перший сезон Джессіки Джонс. Тоді другий сезон Шибайголови, а потому - перший Люка Кейджа. І так далі. Аж до кінцевого - другого - сезону Карателя. І вчора я нарешті додивився всю сагу. Тепер коротко (можуть бути спойлери):

Шибайголова (3 сезони) - це чортів шедевр, особливо перший сезон, який так озвучили українською, що "росіян" називають "кацапами". Дуже органічно. Це багаторівнева різножанрова історія - від соціальної драми і детективу до містики й бойовика. Чарлі Кокс у ролі сліпого адвоката Мета Мердока - це невимовна милота, мімімі. Вдень він множить на нуль опонентів в залі суду, захищає невинних, а вночі роздає піздюлів тим, кого суд не засудив. Принипово не вбиває, але рученьки-ніженьки ламає всім підряд. Якимись чіткими суперсилами не володіє, окрім як чути запахи та й звуки обісраних штанів злочинців за три квартали. Врешті намагається здолати дві злочинні організації - мафіозі Вілсона Фіска та моторошну таємну Руку. Арка Вілсона Фіска - чи не найкращий приклад суперлиходія з усіх марвелівських (і не тільки) фільмів евер. До жуті моторошний дядя. Та й загалом тут усі персонажі такі, яким віриш, яким співчуваєш, долями яких переймаєшся. І навіть антагоністи мають зрозумілу мотивацію й чудово прописані людські характери. Одним словом - рекомендую!

Джессіка Джонс (3 сезони) - невимовно бісячий серіал, який ілюструє те, що всі проблеми людей від надмірного пафосу, гордості, невміння відповісти на дзвінок чи банально говорити словами через рот. Сюжет всіх трьох сезонів тримається на тупості й нерішучості героїв, де протягом 13 серій у кожному вони йдуть до якогось очевидного рішення, яке вирішило б усі проблеми від початку. Приватний детектив Джессіка Джонс не тільки подана як кінчене аб'юзивне стерво без чіткої мотивації, але й із незрозумілою суперсилою у звичайному тілі, тобто підрізати чи вирубити пательнею цього Геракакла - завиграшки. Як у неї не ламаються кістки від користування силою - непанятно. Мотивація всіх персонажів хаотична і змінюється після кожної сценарної репліки, часто - на цілком протилежну. Дії персонажів зводяться до двох опцій - допомогти, коли не просять, або підісрати, коли просять допомогти. А потім всі міняються ролями. Перший сезон вивозить на собі Девід Теннант і як актор, і як цікавий лиходій. Принаймні такий, якого справді важко здолати. Хоча ізолента допомогла б. В усіх інших випадках лиходіїв можна було б сміливо виводити з гри пострілом у ногу з першої серії.

Люк Кейдж (2 сезони) - серіал про чорного супергероя для чорної аудиторії. Білих персонажів практично немає. Однак, мій внутрішній куклукскланівець не заперечував. Герой Гарлема Люк Кейдж володіє куленепробивною шкірою та величезною силою, залишаючись при цьому цілковито бєсполєзним чуваком. І він, і антагоністи, до речі, максимально тупі. Намагаються застрелити його з пістолетів, автоматів, гранатомета, підірвати вибухівкою, і все дарма, натомість прострочений сирок чи шаурма з привокзалки зробили б свою справу. Але до такого геніального рішення не зміг додуматися ніхто. В другому сезоні дядю хоча б намагаються втопити. Чомусь - безрезультатно. Серіал про купку місцевих рішал, які протягом двох сезонів тільки й тусуються в клубі та пиздять. Їхня "сила" і "влада" десь за кадром, просто глядач мусить повірити, що ми бачимо крутих перців. І на фоні цього поліція буквально постійно стає свідком злочинних змов, але бідкається і розводить руками. Нема, мовляв, доказів. Блядський цирк. Єдина крута фішка серіалу - це численні концертні вставки чорношкірих виконавців, що грають у центральній локації всього серіалу - нічному клубі Harlem's Paradise. По суті, це розтягнена на 26 серій історія про те, як в нічному клубі міняють картини в кабінєті дірєктора.

#кіно

Залізний кулак (2 сезони) - історія про те, як юного Дені Ренда, синка мільярдера, після авіакатастрофи в Гімалаях, знаходять а-ля шаолінські монахи. Батьки загинули, а сам Дені виростає в строгому аскетизмі в монастирі й постійно тренується. Врешті так душить дракона кулаком, що в руці концентрується вся його Ци і кулак аж світиться. Відкривши для себе нові горизонти, карате-пацан тікає назад до Нью-Йорка і падає як сніг на голову своїм давнім друзям. Ті переконані, що він самозванець, який хоче віджати багатомільярдну компанію. Натомість хлоп приїхав працювати кулаком і знищити ту ж таки Руку. Будучи крутим шаолінським бійцем, постійно получає пізди та істерить, що в якийсь момент починає бісити. Початок серіалу справді інтригує і тримає увагу несподіваними твістами, але далі скочується до сантабарбари і махачу руками. Як і в інших серіалах, всі проблеми вирішив би постріл в ногу (і контрольний в голову).

Захисники (міні-серіал) - кросовер всіх попередніх серіалів, який збирає всі сюжетні арки героїв докупи на тлі страшної загрози для Нью-Йорка з боку тієї таємної злочинної організації - Руки. Всі карти розкриті, прийшов час фінальної битви. Страшною загрозою для Нью-Йорка виявляється те, що місто провалиться під землю, бо Рука розкопала... скелет дракона під містом і хоче його дістати. Навіть якщо прийняти логіку цієї загрози, то толком пояснити те, чому місто має завалитися - не ясно, бо в кінці підземелля все одно валиться, але Нью-Йорк стоїть. Прадавня Рука аж така небезпечна, що її перемогли буквально в масовій поножовщині. Четверо супергероїв начебто ледве впоралися з тим, на що в Карателя пішло би десять хвилин часу і три обойми. Проте сюжетна арка героїні Сіґурні Уівер - таки файна. І кілька достойних боїв за серіал теж було. Але сюжет... Боже памажи.

І, нарешті, Каратель (2 сезони) - це такий же шедевральний серіал, як і Шибайголова. Але тільки перший сезон ☝🏼Парадоксально, що самого Карателя як альтер-его морпіха Френка Касла було більше в другому сезоні Шибайголови, ніж у власному серіалі. Натомість ми маємо неперевершений шпигунський бойовик у стилі Джека Річера, який переростає у ветеранську драму. Сюжет достатньо продуманий і логічний, мотивація героїв чітка, проте постійно випробовується змінними ситуаціями, що провокують моральні дилеми. Тут навіть операторська робота на висоті. А шарму додає хороша українська озвучка. Джон Бернтал просто ідеально пасує для цієї ролі. Натомість у другому сезоні з'являються проблеми. Занадто багато кліше. Якась цілковито абсурдна зав'язка, сюжет переобтяжений сценарними поворотами а-ля "просто так треба", Каратель переграє, його протеже - недограє. Просто перестаєш занурюватися і вірити в те, що відбувається. Врешті, навіть фізика серіалу кульгає на дві ноги: чуваків б'ють буквально на фарш, ламають кістки, а наступного дня навіть обличчя не спухле, а переломів як і не було. Але магія першого сезону все ж місцями присутня і витягує серіал.

Мій вердикт - варто дивитися Шибайголову та Карателя, як два найбільш "приземлені" та пов'язані серіали. Захисників - хіба щоб дізнатися, чим закінчилися арки лиходіїв з Шибайголови. Джессіку Джонс (хоч Девід Теннант в образі лиходія першого сезону таки потужний), Люка Кейджа і Залізного кулака (принаймні другий сезон, бо в першому є злий Фарамір 🫢) можна сміливо пропускати.

Кажуть, що це зробив випускник Острозької академії. Тільки не показуйте Забужко😁

Пишаюся колєґами

Як бабак Тимко, я виліз із помиральної ями нори, щоб запитати вас, шо там зараз читаєте. То як, що дочитали чи почали нового? Тиждень пройшов все таки.

Навіть я активізувався і за тиждень прочитав понад сотню сторінок *час на аплодисменти* і таки дочитав збірку новел Василя Ґабора. І мені добре так пішло. Специфічна проза, але чим далі, тим більше подобалося. І відразу взявся за коротеньку повість Оскар і Рожева пані. Розумію, чому ця книга стала бестселером.

Your turn ⬇️ ласкаво прошу в коментарі

Архівне фото
2 жовтня 2020 року, Луцьк

Любка і Винничук прямо з багажника авто киряють і запивають сочком. Директорка літературного фестивалю Фронтера Елла Яцута збентежено підійшла з'ясувати, в чому справа. Таке от)

До чого це я? А, сьогодні ж день народження Юрія Винничука! Дядько впевнено рухається від сімдесятки до вісімдесятки. Хай там як (ну ви розумієте), але многая літа Винничуку! І можна за це випити 🥂

Іронічно, що сьогодні - 18 березня - день народження святкує не тільки Юрко Винничук, якого днями викинули з ПЕН-клубу, але й президент того ПЕН-клубу Володимир Єрмоленко. І за його здоровля я б не пив.